<< Главная страница

ЗНОВ СЕЛО



Категории Володимир Сосюра ()Ў ./ 13 Клас (hid)Ў ../../SCHOOL/13class/

Оригинал Знов село. По блакитному трапу сходить сонце над маревом нив. Я в пальтi i у фетровiй шляпi, де колись у свитинi ходив. Де колись неповторного лiта одягнув я, смуглявий юнак, коли став на заводi робити, не свитину, а теплий пiджак. Роки йшли силуетами станцiй, що минали на фонi заграв, коли я гострооким повстанцем на шинель пiджака промiняв. А коли одлунало й багнети ми змiнили на пера, тодi я купив в церобкопi штиблети, став ходити у шляпi й пальтi. Я життя вже заповнив анкету, приза першого взяв у бою. I смуглявим, i нiжним поетом перед огнищем рiдним стою. Як колись, в цей провулок, садами, я повз верби пройшов, через гать... Та не вийдуть мене бiля брами нi сестра, нi Сiрко наш стрiчать. Вмер мiй батько. I брата не стало. Сплять вони пiд хрестом край села... Нашу хату давно поламали, ту, що нашою i не була. Щоки чують, як котяться перла тихi й теплi... Вертатись пора. Санiтаркою юною вмерла од плямистого тифу сестра. Друга вмерла недавно вiд раку. Скiльки слiз я за нею пролив! А старого й глухого собаку вiд жалю я з нагана забив. Ось i школи знайомоï мури, i до мене бiжать школярi... — Це — поет наш, Володька Сосюра! — ïх усмiшка — мов квiти зорi... — Чом це ти одягнувся буржуєм? Одяг цей не приносить добра...— Менi Зиму Червону цитує, критикує мене дiтвора. Вийшов вчитель... Згадки — як намети... Ми говорим про те i про те... — Я не знав, що мiй учень поетом, украïнським поетом зросте...— каже вiн. Запалив я цигарку, вчитель — теж. Скiльки споминiв, слiв! Як колись я вiд нього потайки цигарки в час перерви курив... Марив буть я тодi iнженером, вийти з бруду на сонячний шлях... Бив з рогатки собак i за пера бiля школи ходив на руках... Попрощалися. Дощ уже крапа... Марив я... Як давно це було... Що вернусь я в пальтi i у шляпi з гомiнливого мiста в село... Ах ви, мрiï, ви, милi, дитячi, як обличчя за дальнiм вiкном... Над селом небо осенi плаче, дим заводу пливе над селом... Працювать, працювать, безумовно! Кожнiй хвилi нема ж вороття! Нi! Я зовсiм iще не заповнив золотоï анкети життя.
ЗНОВ СЕЛО


На главную
Комментарии
Войти
Регистрация